Бісероплетіння на дротяній основі. Історія бісероплетіння

Бісероплетіння на дротяній основі. Історія бісероплетіння.

Пропоную Вам розгадати простенький кросворд з теми бісероплетіння. Можете зробити це зараз, а можете розгадати його після ознайомлення з матеріалом.

Розгадати кросворд "Бісероплетіння"

Історія бісеру.

За легендою вперше зуміли добути бісер фінікійці. Приблизно шість тисячоліть тому,  фінікійські купці везли по Середземному морю природний мінерал – селітру,  що добули в долині Нілу, в Африці. Подорожуючи, вони висадилися на  піщаний  берег Сирії. Взявшись готувати собі їжу, не змогли знайти великих каменів, щоб обкласти багаття та поставити на них посуд. Вирішили використати для цього великі шматки селітри. Вранці, розгрібаючи попіл, купці виявили чудовий злиток, який був твердий мов камінь, горів вогнем на сонці, був чистим і прозорим як вода. Багаття зуміло розтопити селітру, поєднати її з річковим піском. Так утворилось найперше скло, давши початок скловиробництву.

Існує також версія що  батьківщиною скла  був Давній Єгипет. Археологічні розкопки свідчать про те що оздобленням  речей та виготовленням  бісерних прикрас тут займалися ще в ІV ст. до н.е. Саме з Єгиптом пов’язані перші згадки про бісер. Назва його походить від арабського слова «бусра, бусер – штучні перли». В давньому Єгипті жінки і чоловіки носили намисто з бісеру.
Найпоширенішим видом скляних виробів було намисто. Завдяки вдосконаленню технології виготовлення, його можна було робити все дрібнішим. Так виник бісер. Спочатку його виготовляли з непрозорого скла переважно чорно-синього або зеленого кольору різними способами. Розплавлену скляну масу витягували у тонку нитку та накручували на мідний стержень, товщина якого відповідала отвору намистинок. Після цього стержень вилучали, а намистинку повторно нагрівали, обробляючи вручну. Технологія  скловиробництва  постійно вдосконалювалася. Так у ІІст. до н.е з’явилося напівпрозоре скло, а в І  ст. до н.е почали варити прозоре скло різних кольорів.

Із Давнього Єгипту й Сирії виробництво скла поширилося в Римську  імперію, оскільки Єгипет був завойований римлянами. Саме в римській імперії було винайдено спосіб видування скляних виробів за допомогою трубки. З краплі розплавленої скляної маси майстер за допомогою трубочки (тростяної чи залізної)  видував трубочки малого діаметра. Видуті трубочки розрізали спеціальними ножицями на дрібні частинки і піддавали обробці. Спочатку шліфували в барабані сумішшю товченого вугілля з вапном. Після заповнення отворів бісер висушували, змішували з невеликою кількістю піску і нагрівали до темно-червоного кольору в чавунних барабанах, які повільно оберталися. Під час цього процесу розм’якшені скляні кільця округлялися, згладжувалися нерівності, обертання не давало їм сплющитися, а порошкова суміш запобігала запливанню отворів. Після охолодження бісер промивали, висушували, повторно шліфували для повернення блиску, втраченого при розжарюванні.
Виробництво бісеру поширились у Грецію, Галію (теперішня Франція), Візантію, Німеччину. Внаслідок розколу Римської імперії на дві держави, центр склоробства було перенесено у її східну частину – Візантію. Після занепаду Візантії,  Венеція на довгі роки (X-XVIIIст.) стала володаркою технології скловиробництва, а наприкінціXVIст. почали займатися скловарінням у Богемії (Північна Чехія).
На території нашої держави  бісер був відомий ще у ІV- IIIст.. до н.е., про що свідчать прикраси з скляного намиста,  бісеру, стеклярусу знайдені у похованнях тих часів. Всі народи  які тут проживали: скіфи, сармати, давні слов’яни були знайомі з оздобленням одягу,  взуття та предметів побуту бісером.

За часів Київської Русі жінки та діти носили намисто, браслети різного кольору, причому дані вироби  вже виготовлялися у місцевих  майстернях.  Татаро-монгольська навала надовго перервала розвиток скловиробництва на Русі. Лише в XV ст.  рукодільниці почали використовувати венеціанський бісер для виготовлення предметів культового призначення, одягу та речей духовенства.
Починаючи з XVIII ст. бісер, який ввозили з Венеції використовували у домашньому рукоділлі. Попит на бісер зріс. Тому у 1754 р. М.В.Ломоносов відкрив Усть-Рудицьку фабрику. Тут виготовляли: бісер, стеклярус, грановані каміння та брошки, кольорове скло. Фабрика проіснувала 10 років і була закрита невдовзі після смерті Ломоносова. У кінці XVIII-XIX ст. захоплення бісерними ремеслами в аристократичних колах були досить поширеними на Русі. У кінці XIXст. бісерне мистецтво поширилось провінційними містами, а з появою недорого бісеру ( відкриття кустарних майстерень у Московській, Казанській, Гродненській, Київській губерніях), цим рукоділлям почали займатися в селах.
Популярний бісер і сьогодні. Його широко застосовують для оздоблення одягу, виготовлення аксесуарів. Вражають своєю чарівністю бісерні сучасні і народні прикраси. Для оздоблення предметів інтер’єру бісер є незамінним та неповторним матеріалом.

Матеріали для бісероплетіння. Види бісеру.

Бісер - дрібні,  круглі, або  злегка приплюснуті  намистинки. Діаметр бісеринок не більше 2 мм. Розмір бісеру позначають номером, чим більший номер тим дрібніший бісер.

Бісер буває різних видів: скляний, полімерний; прозорий, непрозорий; матовий, перламутровий, металізований тощо.

Бісер виготовлений у Китаї підходить для плетіння якихось браслетів, де не потребується складання малюнку, так як бісер низької якості, різний за формую та розмірами.

Чеський бісер середньої якості найбільш розповсюджений, використовується для плетіння і вишивки. Бісеринки одного кольору мають однакову форму і розміри, проте форма може відрізнятися у різних видів бісеру (інколи приплюснуті чи округлі бісеринки). 

Найвища якість у японського бісеру, що впливає на його ціну, тому такий бісер не дуже розповсюджений.
Намистини – круглі бісерини  з діаметром більше 2мм.
Рубка, січений бісер  – скляні палички, довжина яких рівна діаметру.
Стеклярус – скляні  трубочки, довжина їх більша за діаметр, який  визначає номер стеклярусу. 

Блискітки – пластинки різних форм, які мають дірочки для кріплення.                           
Дріт   Його підбирають в залежності від виду виробу та бісеру. Виготовляючи прикраси ( брошки, заколки), дрібні деталі сувенірів використовують  тонкий кольоровий  дріт,  для виготовлення виробів для оздоблення інтер’єрів використовують дріт різної товщини: тонший -  для виготовлення деталей та їх монтажу, товстіший -  для основи до якої кріпляться деталі. Товщина дроту залежить від  діаметра отвору бісеринки,через неї він має просилятися щонайменше два рази. Дріт повинен бути зручним у роботі,  легко згинатися і скручуватися. Використовують мідний дріт, а також алюміневий як основу для кріплення деталей.                                                                                  

       Кольорові  нитки,  пластилін, фольгу, клей, папір, тканину, дерев’яні палички, флористична тасьма  – використовують для оздоблення деталей  та оформлення готових  виробів .
Серветка,   на яку насипають бісер для  роботи використовується для  того, щоб бісер не розбігався по робочій поверхні. Для серветки використовують однотонну тканину  .
Під час  роботи використовують  інструменти:  голки, шпильки, круглогубці,плоскогубці,  ножиці.

Розгадати кросворд "Бісероплетіння"

У наступній статті я розкажу про види плетіння з бісеру на дротяній основі.